"Ви можете бути креативним де завгодно – в математиці, науці,

                проектуванні, філософії  настільки ж як в музиці, малюванні або в танці"

                                                                  Сер Кен Робінсон, міжнародний радник у сфері освіти.   

                                        

   На сучасному етапі становлення психологічної науки здійснюються  значні спроби розробки проблеми творчого мислення. Дослідження Дж.Гілфорда, Т.Торенса, М.Карне (прийоми розвитку уяви та дивергентного мислення), Д.Б.Богоявленської, З.І.Калмикової, Г.С.Костюка, О.М.Матюшкіна, В.О.Моляко, висвітлюють  аспекти цієї  проблеми, спонукаючи до активного  пошуку нових перспективних підходів у навчанні.

На думку вчених, мислення -  неоднорідний процес. Це і здатність знаходити нові нетрадиційні методи розв’язання проблемних, креативних завдань та генерувати нові, оригінальні.

      Американський психолог середини ХХ сторіччя Дж. Гілфорд виділив два типи  мислення: дивергентне і конвергентне.

      Психофізіологічною основою дивергентного та конвергентного мислення є функціональна асиметрія мозку, яка полягає в тому, що права півкуля мозку відповідає за синтетичний процес мислення (дивергентність), ліва півкуля – за логічний процес мислення (конвергентність).        

        Дивергентний тип мислення припускає наявність декількох шляхів вирішення проблеми, з несподіваними висновками і результатами. Дослідник вважав, що саме такий тип мислнення є «ядром» креативності. На основі отриманих результатів вчений виділив наступні параметри креативності (дивергентного мислення) :

• продукування незвичайних ідей та відповідей;

• прогнозування  застосування нових об’єктів;

• спроможність продукувати різні ідеї в незвичній ситуації;

• здатність розв’язувати проблеми шляхом аналітико – синтетичних операцій.